Гострі риносинусити та методи їх діагностики.

Гострі риносинусити та методи їх діагностики

Гострий риносинусит у дитини - це запальний процес, який охоплює носову порожнину, а також навколоносові пазухи. Таке захворювання є однією з найбільш поширених патологій, яку діагностують отоларингологи у дітей різного віку.
Як показують дані досліджень, на випадки гострого синуситу припадає близько 4,6% всіх звернень до спеціалістів загальної практики.

Причини виникнення у дітей

Найчастіше таке захворювання має вірусну етіологію і розвивається на фоні будь-якого ГРЗ чи ГРВІ. Після проникнення в слизові оболонки вірус провокує підвищену набряклість і викликає активний синтез секрету слизовими залозами.

Це у свою чергу стає причиною непрохідності природних отворів навколоносових пазух і може призвести до активації різних бактерій. В цьому випадку гострий риносинусит ускладнюється вторинною бактеріальною інфекцією.

Які бувають види гострого риносинуситу у дітей?

Залежно від локалізації запалення слизових оболонок придаткових пазух лікарі виділяють:

• етмоїдит - запалення решітчастого лабіринту;
• гайморит - запалення верхньощелепної (гайморової) пазухи;
• фронтит - запальний процес в лобовій пазусі;
• сфеноїдит - запалення клиноподібної (основний) пазухи.

У перші 4 роки життя найпоширенішим різновидом гострого риносинуситу у дітей є етмоїдит. Це пояснюється тим, що на момент народження малюка лише решітчастий лабіринт є майже повністю сформованим. До 4 років відбувається поступове формування гайморових пазух, що робить їх наступною мішенню для можливого запалення.

Пік захворюваності гайморитом настає у віці 5-12 років. Лобові та основні пазухи формуються трохи пізніше, тому запальний процес в таких ділянках може трапитися тільки після 5 років.

Діагностика гострого риносинуситу у дітей

Для постановки правильного діагнозу кваліфікованому лікарю-отоларингологу достатньо:

• проаналізувати наявні симптоми (при риносинуситі дитину турбує закладеність носа, головний біль, температура);
• провести об'єктивний огляд;
• виконати передню риноскопію (огляд носової порожнини), яка показує набряклість, гіперемію, наявність патологічного відокремлюваного в районі вивідних отворів уражених навколоносових пазух.

Іноді діагностика гострого риносинуситу може доповнюватися проведенням лабораторного дослідження виділень з придаткових пазух носа.

Також лікар може призначити рентгенографію, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію. Але, як правило, в таких дослідженнях немає ніякої необхідності. Для постановки точного діагнозу кваліфікований лікар зазвичай орієнтується лише на клінічні симптоми хвороби.